Історія хліба


Як де і Коли виник хліб

Буханець хліба − це скромний пункт у кожному списку покупок, який сприймається як належне.
Історія хліба це одночасно і історія людської цивілізації. В усіх кінцях світу вчені-археологи знаходять стародавні поселення, а в них − зерно: в Середній Азії, Ірані, в Північній Африці − пшеницю, в країнах Сходу − рис, у Південній Америці − кукурудзу. Майже сім тисяч років тому поселення хліборобів виникли на берегах Дніпра, Південного Бугу, Дністра. Одне з них археологи виявили під час розкопок у селі Трипілля поблизу Києва. Під шаром ґрунту тут знайшли мотику з рогу оленя, камінне деко, на якому пекли перший хліб: круглі, наче сонце, паляниці.

Люди почали випікати хліб близько 8000 років тому, в часи, коли знаряддя праці були зроблені з каменю. Подрібнене борошно, змішане з водою і приготоване на плоскому камені на вогні, дуже відрізнялося від нарізаного білого хліба, що ми маємо сьогодні. Зразок хліба, якому приблизно 4000 років, можна знайти в Британському музеї.
Згідно з легендою, молодий єгиптянин забув спекти тісто і залишив його досить надовго, в результаті чого воно забродило. Хліб випечений з перебродившого тіста і став першим хлібом на заквасці. Єгиптяни були експертам з вирощування пшениці, вони продавали її грекам, які і почали розвивати хлібопечення.

Римляни навчились цьому ремеслу від греків і навіть започаткували школу для пекарів. Ще 100 років до н.е. в Римі було 258 магазинів, де продавали хліб. Зі знахідок з помпейської пекарні, буханки хліба були з вибитими на них ініціалами для ідентифікації виробника. Також там була знайдена загальнодоступна піч, де населення могло випікати свій домашній хліб.
Коли римські полководці ішли в Британію з завойовницькою армією, їм постійно присилали хліб з Риму, і не споживали продукти місцевого виробництва. Римляни імпортували тверду пшеницю, яка не росла в північних регіонах і це підштовхнуло зміну кам’яного млина на водяний. Проте коли впала Римська імперія більшість знань про хлібопечення були втрачені.

Головними продуктами харчування були жито, ячмінь, овес, просо, боби і горох. Хліб виготовленим з пшениці був розкішшю.
Через декілька століть нормани впровадили виробництво дріжджового хліба, завдяки широкому використанню на той час дріжджів у пивоварінні. Проте через використання м’якої місцевої пшениці буханки не “виростали”, а були плоскими. Великі круглі коржі використовували як тарілки, які називали тренчер. Хороший їдець з’їдав обід разом із тарілкою. Чи можна його назвати пращуром відкритого скандинавського сендвіча? Мабуть, так. Хліб, який споживало сільське населення за звичай виготовлявся з житнього борошна грубого помолу, інколи змішаного з ячмінним, вівсяним, пшеничним чи бобовим.

Англійський хліб в основному виготовлявся зі змішаного зерна. Хліб з ячменю і жита довше перетравлюється, тому його споживали робітничі класи, в той час як багаті насолоджувались смаком дорогого білого пшеничного хліба.
В 19 ст. в Англії імпортована пшениця стала дуже доступною, її перемелювали прямо в портах для подальшого транспортування залізницею до міст. Це завдавало збитки сільським вітряним та водяним млинам. В результаті Парламент встановив високі податки на імпорт пшениці, що спричинило значне зростання вартості хліба. Люди повстали проти цих хлібних законів, внаслідок чого вони були скасовані в 1846 році.

В 20 ст. почалось масове виробництво хліба. В останніх десятиліттях цього століття з’являються смачні нарізані білі буханки аналоги виробів ручної роботи.

На рубежі 21 ст. популярності набирають хлібопічки − найпростіший спосіб насолодитися свіжим ароматним хлібом.
Упродовж багатьох століть споживання білого пшеничного хліба підтверджувало високий статус та достаток людей. В наш час ця ж верства суспільства прагне споживати хліб випечений в домашніх умовах з багатозернового борошна грубого помолу.


Також шукають:

Коментар